top of page
Пошук
Кухарська Олена

То чи далекий океан?


Хороша співпраця. Молодий автор із зрілими думками. Ще більше подобається скромність з якою Марія Полянко до нас завітала. Чашечка, листівка - все зроблено із душею, в подарунок. Ми теж постарались) Вийшов такий натюрморт.

Для Марії вірш - це думки, які хвилями накочують, бентежать, потім заспокоюються, стає тихо і вона починає слухати своє серце.

Я заглядала вічності у вічі,

Я слухала симфонії мовчань.

Коли у небі зорі вже не лічиш,

Коли німіли страхи сподівань –

Я заглядала вічності у вічі.

Я заглядала вічності у вічі,

І світ увесь в мені переливавсь,

Коли відпустиш кожні протиріччя –

Вічність сама у тебе загляда.


54 перегляди0 коментарів
bottom of page