© 2016 Поліграфцентр "Ліра". Всі права застережено.

Телефон: +380-312-61-70-41, +38-050-372-16-79

Телефон/факс: +380-312-61-54-99

Адреса: вулиця Митрака 25, Ужгород

88000, Україна

Email: office@lira-print.com

  • Grey Instagram Icon
  • Grey YouTube Icon
  • Facebook Social Icon

November 6, 2019

Please reload

Недавние посты

I'm busy working on my blog posts. Watch this space!

Please reload

Избранные посты

Пам'яті великого редактора

April 12, 2016

 

 

10 февраля · 

 

Грудень 2007-го. В Ужгороді саме проходив літературний ярмарок "Книжковий Миколай" (чудовий захід, який, на жаль, перестав існувати). Гори книжок довкола, а також – видавці та письменники за прилавками. Всі посміхалися, а я відчував, що потрапив у якесь магічне місце. 
Іду поміж прилавків і бачу – в одному місці скупчились мої батьки, близькі родичі, видавець Олена Миколаївна та кілька незнайомих людей. Явно дивляться саме на мене і також посміхаються. Я побачив стоси першої своєї книжки - "Що найголовніше у світі"...
Сказати, що дуже зрадів? Напевно, але в першу чергу взяв книжку та почав гортати... і перше, на що звернув увагу, – виправлення. "Що за справи? Чому вони виправили мій твір? Це вже не моє...". Я був неслабо розчарований, і мене тоді ледь заспокоїли. А потім познайомили із дідусем невисоко росту,що стояв поміж інших, і сказали, що це – редактор книжки. Звали його Леонід Дмитрович Годований. І хоч я був розчарований виправленнями власних творів, він посміхнувся мені. Так я познайомився зі своїм першим редактором.
Леонід Дмитрович був редактором і моєї збірки казок "My Dreams". Минуло чотири роки, мені було 12. Видавці спілкувалися зі мною на тему оформлення та інших речей. Це було дуже приємно і за це надзвичайно вдячний Олені Миколаївні Кухарській, директору Поліграфцентру "Ліра".
Одного разу ми зустрілися із Леонідом Дмитровичем у парку за художнім музеєм Бокшая. Саме серце міста дихало спокійно. На рідкість чудова літня днина. Досвідчений редактор пригощає мене сливами та розповідає, як у дитинстві він не помічав у них черв'яків, допоки не зауважила мама. Ми працювали над книжкою. Сам цей факт надавав мені трохи серйозності та усвідомлення цієї серйозності. 
Леонід Дмитрович провів для мене приватний фаховий майстер-клас із роботи над текстом на прикладі моїх же творів, і чимало речей, які він мені тоді розповів, пам'ятаю донині. Я наче прийшов на вчення до тибетського монаха чи довгобородого чаклуна; ще, не знаю чому, обличчя Л.Д. видавалось мені позбавленим недоліків. Власне, як і сам він. Надзвичайно обізнаний, тонкий фахівець, який розмовляв зі мною на рівні, наче з дорослим, і неймовірно добра та скромна людина. Причому, Леонід Дмитрович нерідко жартував з мене, але це завжди були теплі жарти, за які я ніколи не ображався.
Коли ми востаннє зустрічалися, він повільно йшов вулицею Капушанською додому з аптеки. Розповів про свої негаразди (які саме, не писатиму), а проте – нітрохи не жалівся. Защемило мені, адже Леонід Дмитрович – один серед найдостойніших. Таких, яких нині майже немає. А головне – дорогий мені.
Звістка про те, що він відійшов, пройшлася по всьому моєму тілу та свідомості. Хоч і і усвідомлював, що все до цього йшло... Але я ніколи не забуду Леоніда Дмитровича та всього того, що він для мене зробив. Вічна пам'ять!

Please reload

Мы в соцсетях