Кухарська Олена
27 квіт 2016 р.1 хв
Рівень його творчості виріс у великий порядок, а скромність залишилась та сама. Ми починали з першої книги декілька років тому. Вона ще й не була тою, якою сьогодні здивував мене автор. Крім особливого таланту, працєлюбності, душевності я побачила те, чим сама користуюсь останні роки - набуті знання. Нас ними наділив Леонід Дмитрович Годований, якого із вдячністю згадали. А в розмові згадали і Петра Миколайовіча Скунця, який теж нахвалював ранні твори автора. Тож вітаємо: Віталій Білець. Небесни трембіти. Авторська редакція. Дизайн Катюшин.
Стинає час миттєвості затишшя,
Ховає у минуле віхи літ.
То тягне вниз, то зводить на узвишшя
Душі людської потаємний світ.
Переплітає радощі і смутки,
Усі земні дороги та стежки,
Храмини доль, де втрати і здобутки,
Стоять немов золочені божки…
У плинності його нема спочину,
Нема сум’яття, втоми чи жури…
Через небес фіалкову долину
Він лине до вечірньої пори
І будить ніч, і запрягає зорі
У плетива зодіакальних див,
Наспівуючи в далі неозорі
Пульсуючої вічності мотив.