Рівень його творчості виріс у великий порядок, а скромність залишилась та сама. Ми починали з першої книги декілька років тому. Вона ще й не була тою, якою сьогодні здивував мене автор. Крім особливого таланту, працєлюбності, душевності я побачила те, чим сама користуюсь останні роки - набуті знання. Нас ними наділив Леонід Дмитрович Годований, якого із вдячністю згадали. А в розмові згадали і Петра Миколайовіча Скунця, який теж нахвалював ранні твори автора. Тож вітаємо: Віталій Білець. Небесни трембіти. Авторська редакція. Дизайн Катюшин.
Стинає час миттєвості затишшя, Ховає у минуле віхи літ. То тягне вниз, то зводить на узвишшя Душі людської потаємний світ. Переплітає радощі і смутки, Усі земні дороги та стежки, Храмини доль, де втрати і здобутки, Стоять немов золочені божки… У плинності його нема спочину, Нема сум’яття, втоми чи жури… Через небес фіалкову долину Він лине до вечірньої пори І будить ніч, і запрягає зорі У плетива зодіакальних див, Наспівуючи в далі неозорі Пульсуючої вічності мотив.
