Незвідане

Все, що колись здавалось тобі твоїм,
 Все, що колись ти щиро вважав за своє.
 Все, що було й не було, усе, що хотів -
 Облиш, бо воно за означенням нічиє.
 Всі, хто для тебе ніби були свої.
 Всі, кого мав раніше за ворогів.
 Всі подорожні, такі далекі й близькі
 Всі розійшлися. У полі лишився спів.
 Руки чиї підносиш до ч'єго лиця?

Ноги чиї кидають у піну днів?
 Скажеш нарешті вітру своє ім'я?
 Чи так і мовчатимеш голий серед снігів?

Соломон Хатка