Все, що колись здавалось тобі твоїм, Все, що колись ти щиро вважав за своє. Все, що було й не було, усе, що хотів - Облиш, бо воно за означенням нічиє. Всі, хто для тебе ніби були свої. Всі, кого мав раніше за ворогів. Всі подорожні, такі далекі й близькі Всі розійшлися. У полі лишився спів. Руки чиї підносиш до ч'єго лиця?
Ноги чиї кидають у піну днів? Скажеш нарешті вітру своє ім'я? Чи так і мовчатимеш голий серед снігів?
Соломон Хатка
